3083.58 Гауптманн. «Затоплений дзвін» (Die versunkene Glocke), 1896.

Ґергарт Гауптман
Gerhart Hauptmann
Гергарт Гауптман, 1914
Народився	15 листопада 1862 Оберзальцбрунн, Німеччина (зараз Щавно-Здруй)
Помер	6 червня 1946 (83 роки) Агнетендорф, Німеччина
Країна	Німецька імперія
Національність	німець
Діяльність	письменник, драматург
Сфера роботи	драма
Alma mater	Єнський університет
Мова творів	німецька
Роки активності	з 1888
Напрямок	натуралізм
Жанр	проза, драма
Magnum opus	«Ткачі», «Перед заходом сонця»

Народився у сілезькому місті Оберзальцбрунн (зараз Щавно-Здруй) в сім'ї власника готелю. Навчався в реальному училищі в Бреслау (Вроцлав). З метою стати скульптором навчався у школі мистецтв. Там же познайомився з Йозефом Блоком, що став його другом впродовж життя. Пізніше майже семестр слухав лекції в Єнському університеті. З 1883 до 1884 жив в Італії. У травні 1885 р. одружився, оселився у Берліні. Він цікавився успіхами природничих наук та натуралізмом. Слухав лекції з природознавства та історії у Берлінському університеті. 1888 року Гауптман відправився до Цюриху, де вивчав медичні основи мотивації людської поведінки у психіатра О. Фореля.

Гауптман зайнявся літературною творчістю та незабаром з нього виробився письменник-натураліст. Першим досвідом у цьому новому напрямку була повість «Стрілочник Тіль» («Bahnwärter Thiel»). Потім він написав драму «Перед сходом сонця» («Vor Sonnenaufgang») і віддав її дирекції «Вільної сцени», тільки що організованою в Берліні гуртком літераторів. П'єса була представлена в 1889 у і своїм украй «зухвалим» реалізмом підняла у пресі цілу бурю.

Гауптман є тут учнем Ібсена, хоча ще незрілим, але вже з проблисками сильного, самобутнього таланту. У тому ж 1889 з'явилася друга п'єса Гауптмана, «Свято миру» («Das Friedensfest»), в якій він остаточно виступив на шлях свідомого натуралізму і робить сміливу спробу до створення нового драматичного стилю.

Популярність Гауптмана зміцнювалась і талант його визнавався серйозною критикою тільки після постановки двох подальших п'єс: драми «Самотні» («Einsame Menschen», 1890) і комедії «Колега Крамптон» («College Crampton», 1891); остання п'єса вважається однією з найвеселіших і розумних у всій новітній німецькій літературі. У «Самотніх» Гауптман висловив свої погляди на шлюб. Одна з найкращих п'єс німецького драматурга, лауреата Нобелівської премії Ґергарта Гауптмана “Затоплений дзвін” основана на фольклорних мотивах. Автор у кращих традиціях романтичної поезії протиставляє два світи. Один із них — гірське царство, де серед крутих скель і прірв, чистих озер живуть казкові істоти — ельфи, гноми, мавка, лісовики, водяники і деревляники. Цей світ уособлює поезію життя, це світ мистецтва і вищих досягнень, він — прекрасний і романтичний, сповнений символів. Життям гір керують гармонія і краса; а мавка Равтенделяйн — недосяжний ідеал краси і досконалості. З тексту очевидно, що автор симпатизує саме цьому світові. Адже в іншому світі — світі долин — панує передбачувана буденність. Мешканцям селища у підніжжя гори, зокрема панотцю, вчителю, цирульнику, не властива тяга до краси. Головний герой драми-казки — відливник дзвонів Гайнріх. Як і належить героєві романтичного твору, він протестує проти буденності і звичного для долини життя, хоче відірватися від духовно обмеженого суспільства. Гайнріх кидає виклик природі й прагне створити дзвін, голос якого лунав би серед гір і перевершував усе створене природою. “Голос твій Хотів я в дзвона крицю перелить, З'єднать хотів із сонячного свята Прещирим золотом, я хотів створить Усіх часів найбільший архітвір...” (Гайнріх до Равтенделяйн).