Т. Шевченко Мала книжка

Мала книжка — рукописна збірка поезій Тараса Шевченка періоду 1846-1850 років   Збірка авторської назви не має. У шевченкознавстві одержала умовну назву «Мала книжка» (на відміну від пізнішого альбому Шевченка — «Більшої книжки»). Збірка складається з 27 оправлених разом саморобних зшиточків мініатюрного формату, утворених із згорнутих увосьмеро аркушів звичайного канцелярського паперу (А-4) різної якості. До зшиточків Шевченко наприкінці 1849 — на початку 1850 начисто переписав тексти з попередніх чорнових автографів та «Захалявних книжечок», які потім, очевидно, знищив, або вони загубилися.Твори переписано старанно, дуже дрібно і густо.На кожній сторінці текст обведено рамкою.Шевченко нумерував зшиточки й записані до них твори в межах року: окремо за 1847, 1848, 1849 і 1850.Твори 1846 і першої половини 1847: «Лілея», «Русалка», «Відьма», «В казематі», що їх Шевченко провіз на заслання, він об'єднав з «невольничими» творами[1] 1847-го року.За 1846 і 1847 набралось 10 пронумерованих зшиточків (22 твори), за 1848 — також десять (60 творів), за 1849 — чотири (19 творів), за перші чотири місяці 1850 (до другого арешту поета) — три (тринадцять творів).На початку першого зшиточка кожного року вміщено вірші, що мають характер вступу до написаного за рік: 1847 — «Думи мої, думи мої, ви мої єдині», 1848 — «А нумо знову віршувать», 1849 — «Неначе степом чумаки», 1850 — «Лічу в неволі дні і ночі».Під час обшуку й арешту 23 квітня 1850 року в Оренбурзі, зшиточки в Шевченка не виявили .Попереджений про обшук, поет устиг передати їх К. Гернові. Пізніше К. Герн повернув ці зшиточки Шевченкові на нове місце заслання — до Новопетровського укріплення. Перед цим К. Герн звів їх до купи й оправив у «простой дегтярний товар»[2].Через недогляд в оправленій книжечці порядок книжечок був порушений: після другого зшиточка 1848 року поставлено третій зшиточок 1850 року, за ним — четвертий зшиточок 1849, а кілька зшиточків 1848 — серед творів 1849 і 1850 року.Цю помилку закріплено суцільною посторінковою авторською пагінацією оправленого рукопису (434 сторінки).Мала книжка (фототипічне видання 1963 року): приклад сторінки з виправленнямиТексти «Малої книжки» спочатку являли собою чистове зведення «невольничої поезії» Шевченка (з включенням до неї кількох творів 1846 — першої половини 1847 року), але згодом Шевченко вніс у рукопис виправлення і зміни, які перетворили білові автографи на чорнові.Творчо-редакційну правку в «Малій книжці» Шевченко почав ще в Новопетровському укріпленні. Він дописував слова, спершу позначені скорочено або крапками; частину творів закреслив[3], деяким проставив заголовки[4] і посвяти[5] Редакційно-творчу роботу над текстом «Малої книжки» Шевченко потім продовжив, повертаючись із заслання, в Нижньому Новгороді, Москві та Петербурзі. Виправлення зроблено в багатьох творах. Більшість творів у виправлених редакціях Шевченко переписав з «Малої книжки» до «Більшої книжки». Після смерті Шевченка «Мала книжка» деякий час зберігалася у М. Лазаревського, який дав оправити її в нову шеврову оправу, позолотити обріз, на корінці книжки вибив свої ініціали «М. Л.».Такий вигляд «Мала книжка» має і тепер. Тексти збірки використано в публікації творів Шевченка в журналі «Основа», переважну більшість їх уперше опубліковано в «Кобзарі», виданому 1867 року, окремі — в празькому виданні «Кобзаря» 1876 року. «Мала книжка» як джерело тексту — один з найважливіших рукописів Шевченка, за яким друкують його твори, не переписані до «Більшої книжки».    А84 Шевченко Тарас Видавництво Академії наук Української РСР 1963 Твердый 60х92/64 63x98 мм (миниатюрный формат) Страниц: 444 Сохранность: Хорошая