Галицько-волинський літопис.
Львів Червона калина 1994. 254 с.,
іл.
«Історична бібліотека».
Відповідальний за випуск, автор
вступного слова і упорядник Р.Федорів.
Худ. оформлення М.Яціва.
Палiтурка Тверда, 21х14
формат.
До книжки включено один з найкращих
перекладів Галицько-Волинського літопису-знаменитої
історико-літературної памятки XIII ст., а також два інші, менш
відомі джерела з історії України - «Львівський літопис» та
«Острозький літописець».
Книга проілюстрована графічними
портретами державних діячів України XII-XVII століть.
Стан дуже добрий
ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС –
видатна пам'ятка давньорус. літератури та історіографії. Виявлена
рос. істориком і публіцистом М.Карамзіним 1809 як заключна ч.
Іпатіївського списку 15 ст. Ним же було знайдено і другий список
Г.-В.л. – Хлєбниковський 16 ст. (цей список вважається основним,
усі ін. відомі сьогодні науці 6 списків Г.-В.л., у т. ч. й
Іпатіївський, беруть початок саме від нього). Дослідження Г.-В.л.
ускладнені відсутністю паралельних йому літописних текстів. Та й
усі знані сьогодні списки Г.-В.л. йдуть від єдиного, спільного для
всіх протографа. Учені не раз відзначали несхожість Г.-В.л. з ін.
традиційними літописами в тому, що його складали не за роками. У
найсправнішому списку – Хлєбниковському – відсутня хронологічна
сітка, немає порічних статей. Роки на полях проставлені лише в
Іпатіївському списку, причому помилково. Так, оскільки Київський
літопис, що в Іпатіївському списку передує Г.-В.л., завершувався
1200 роком, складач Іпатіївського зводу поставив першим роком
Г.-В.л. 1201, тоді як описані під тим роком події відбувалися 1205.
Звідси збій майже у всіх датах Іпатіївського списку на 4–5 років.
На думку М.Присьолкова, хронологічна сітка з'явилася в
Іпатіївському списку Г.-В.л. лише в 14 ст. Виклад подій в літописі
ведеться суцільним потоком, він емоційний, ідейно насичений, його
літ.-худож. рівень надзвичайно високий. Це по суті не літопис, а
оповідь про життя та діяння Данила Галицького і Василька Романовича
та їхніх дітей, написана в жанрі переважно воїнських повістей.
Притому Г.-В.л. перебуває в заг. річищі давньорус. літ. 13 ст., є
повноправною складовою ч. істор. літ. свого часу. Г.-В.л. – це
єдине систематичне й докладне джерело з історії
Галицько-Волинського князівства і загалом Пд.-Зх. Русі. Він
проливає яскраве світло на сто-сунки південнорус. князів між собою
та з государями Пн.-Сх. Русі, а також з Угорщиною, Польщею,
Австрією, Германією, Литвою, Чехією, землею ятвягів. Г.-В.л.
спирається на різноманітні давньорус. джерела: князівські
літописці, воїнські повісті (про битву на Калці; див. Калка, битва
на річці 1223, про навалу орд Батия та ін.), документи з княжих
архівів. Укладачі Г.-В.л. широко використали візант. хроніки
Георгія Амартола та Іоанна Малали, "Історію Іудейської війни"
Іосифа Флавія та ін. У заключній ч. Г.-В.л., яку називають
Літописцем Володимира Васильковича, вміщено великі цитати зі "Слова
про Закон і Благодать" митрополита Іларіона. В оповіді відчуваються
живі інтонації очевидців і учасників подій; з тексту випливає, що
автори мали багато інформаторів. Ідейна спрямованість Г.-В.л.
проступає чи не на кожній сторінці. Складачі з редактором твору
підносять і пропагують ідею сильної князівської влади, що здатна
приборкати боярську опозицію та захистити народ від зовн. ворога,
гнівно картають і викривають жадібних і зрадливих бояр (див.
Галицькі бояри), які задля досягнення власних цілей, не вагаючись,
кидали Галицько-Волин. Русь у руки іноз.
поневолювачів.