1867.37 Геббель. Hebbels Famtliche Werke von Hermann Trumm 1893 г.

Крістіан Фрідріх Геббель
нім. Friedrich Hebbel
Ім'я при народженні	нім. Christian Friedrich Hebbel
Псевдо	Dr. J. F. Franz і J. F. Franz
Народився	18 березня 1813 Вессельбурен
Помер	13 грудня 1863(50 років) Відень, Австрійська імперія
Поховання	Мацлайнсдорфський лютеранський цвинтарd
Країна	Німеччина
Діяльність	поет, письменник, драматург, поет-адвокат
Alma mater	Гамбурзький університет і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Мова творів	німецька

Основною проблемою творець буржуазної психологічної драми, яким є Геббель, вважав взаємовідношення індивідуума з суспільством.

Познайомившись з філософією Гегеля і його діалектикою, Геббель переніс усі соціальні конфлікти свого часу зі світу реального в світ ідей і визнав боротьбу ідей вищим принципом драматичного мистецтва взагалі; розгортання суспільних колізій і вічний прогрес Геббель мислив за гегелівською тріадою: старе і нове, що йдуть і стикаються й в пристрасних муках народжують нову форму буття.

При таких історичних зіткненнях стає особливо зрозумілою необхідність у сильному індивідуумі для виявлення вічної ідеї. У протиріччі з таким стає, гинучи в боротьбі з «загальністю», індивід створює нове буття.

Йдучи своїм шляхом, сильна людина скоює злочин, тому що відділяється від цілого, до якого належить, але це злочин неминуче: на ньому ґрунтується прогрес «світового організму».

У цій неминучості Геббель бачить сутність трагічного. Для вирішення цих конфліктів Геббель у своїх перших двох трагедіях («Юдіф», 1841 і «Женев'єва», 1843) потребував ще надлюдину, святу.

У першій трагедії позначається вплив молодих німців (емансипація жінок), а в другій — вплив романтизму і відроджених їм середньовічних «народних книг».

Безсумнівно, що «Молода Німеччина» викликала в Геббеля інтерес до сучасних соціальних питань. Коли в 1843 Геббель познайомився в Парижі з радикальної німецької еміграцією (А. Руге, Гейне тощо), Він там же написав соціальну трагедію «Марія Магдалина» (1844), в якій дана картина загибелі ремісничого світу з його вузьким кругозором, старої мораллю і забобонами.

Тут вже немає надлюдини і відсутня особиста вина героїв: всі діють за законами соціальної необхідності. Трагедія в тому, що діючі особи не розуміють того, що відбувається навколо них. «Марія Магдалина» — похоронна пісня світу, з якого вийшов сам поет. Після подорожі до Італії Геббель оселився у Відні.

Там він написав у романтичному дусі дві слабких трагедії — «Юлія» і «Трагедія в Сицилії». Революції 1848 Геббель зустрів зі змішаним почуттям: він боявся «божевілля комунізму», який нібито руйнує культуру.

Поки боротьба йшла за конституцію, він брав діяльну участь у русі, агітував за свободу спілок, друку тощо. І виставив свою кандидатуру у франкфуртський і австрійський парламенти, куди проте не був обраний.

Але коли революційна боротьба прийняла більш різкі форми, він у своїх кореспонденціях в Аугсбургскую «Загальну газету» виступив проти лівої демократії, хоча негативно відгукувався і про реакцію. Своїм ідеалом він вважав конституційну монархію і примирення революції з реакцією. У 1850-х і 1860-х рр. Геббель проповідував об'єднання Німеччини.

Висловлюючи таким чином ідеї найбільш поміркованої буржуазії, Геббель у пореволюційні період своєї творчості створив вищі зразки буржуазної психологічної драми, пов'язуючи завжди зіткнення двох світоглядів у світовій історії з боротьбою чоловічої та жіночої психіки: в трагедії «Ірод і Маріанна» (1850) азіатсько-деспотичний світ (в особі Ірода) гине при зіткненні з західно-римської культурою і щойно народжується християнством (в особі Маріанни); язичницький егоїзм перемагається християнським альтруїзмом, новим розумінням індивідуума.

В іншій трагедії — «Гиг і його кільце» (1856) — герой (Кандавл) згрішив, зробивши «безчесний» у сенсі тодішньої моралі вчинок, і повинен тому загинути. Ця трагедія є апологією «ідеї звичаю і моральності»; Кандавл, вмираючи, усвідомлює себе винним: лише той сміє порушити «сон світу» і вводити реформи, хто в змозі дати що-небудь більш піднесене, ніж те, що вже суще.