539. 72 Степан Руданский. Спiвмовки, рис.А. Базилевича 1983 г.

8.5 на 12,5 см.Степан Руданський уродив ся в Хомутинцях, селі Винницького повіту на Поділлю, де його батько був священником. До шкіл ходив в Камянці на Поділлю, а потім вчив ся на лікаря в Петрограді. Тоді він дуже бідував; нераз голодував та жив в вогкій, студеній хаті. Батько йому не помагав, бо мав численну семю і гнівав ся за це, що Степан не хотів стати попом, та що говорив і писав по українськи, а не по московськи.

Руданський вивчив ся на лікаря і напечатав свої перші вірші в тім самім році, коли умер Тарас Шевченко (1861).

І тепер жити йому не було ліпше. Заходити ся коло хворих було за тяжко для його слабого здоровля. Як що убогий чоловік занедужав, він йому зараз помагав, а грошей не брав. Панів не долюблював, а прихиляв ся до простих людей, як і сам жив та одягав ся завсігди просто. За тим і одружив ся з простою, мало грамотною дівчиною, від котрої мав двоє дітей. Нещасливе семейне життя та ненастанні заходи коло недужих похитнули його і так вже слабе здоровля. Тай лихі люде не давали йому спокою. Він помер в 1873 році в нужді, не маючи й сорок літ.

Писав він богато. Складав любовні пісні, що тепер скрізь співають ся, як: „Повій, вітре, на Вкраїну“. Писав поклики до бою з ворогами, що присіли як саранча нашу землю. В віршу „До України“ пише Руданський, щоб Україна скорше гукнула на своїх дітей, нехай вони йдуть Неньку визволяти:

Крім того писав Руданський історичні поеми про українських гетьманів, як „Мазепа“, „Павло Полуботок“ і другі; також перекладав чужі писання на нашу мову. Та найбільша його сила і слава в співомовках, з яких дещо подаємо в цій книжочці. Це є смішні, короткі оповідання з нашого народнього життя та з життя чужинців, наших сусідів: Москалів, Ляхів, Жидів, Німців, навіть Турків.

Не лише для сміху писав Руданський веселі вірші, співомовки. Майже в кождім з них є якась правда, якась глибока гадка. Написані співомовки дуже вдатно прекрасною українською мовою та легоньким віршом.

Нашого селянина-мужика та його життя Руданський знав і любив. Богато народних байок і приказок переспівав він у своїх веселих віршах. Богато знов з його співомовок так народові припало до вподоби, що співає їх народ та розказує, як народні пісні чи приказки. Тепер його радо читають скрізь, де живе наш український народ, де гомонить українська мова. І згадуємо його добрим словом за це, що остав ся бідним мужицьким поетом, а не пішов до богатих Москалів; що він старав ся серед злиднів працювати серед своїх земляків і будив їх до народньої свідомости. Що не тільки лишив нам свої веселі вірші, але й показав своїм життям, як то можна бути бадьорим та веселим навіть тоді, як біда докучає.