упоряд.,
передмова та приміт.: Е. С. Соловей ;
НАН України, Ін-т
літератури ім. Т.Г. Шевченка .
Киев : Наукова
думка, 2002 . – 757 с. : 1 л. портр. - Бібліогр. в підряд.
приміт.
Палітурка:
Тверда.Формат збільшений.
Наклад 1000
примірників.
Видання повертає
читацькому загалові значну час-тину
доробку
Сергія
Єфремова(1876-1939)-видатного
вченого-літературознавця,публіциста,критика,громадсько-політичного
діяча.
До видання
ввійшли статті про Т.Шевченка,про молодих укр.письменників початку
XXст.,студії з істориографії літературознавства та
бібліології,монографії про М.Коцюбинського,І.Карпенка-Карого,Панаса
Мирного,а також розвідки з історії українського
національно-визвольного руху.
Єфремов Сергій
Олександрович
Сергі́й Олекса́ндрович Єфре́мов
— український громадсько-політичний і державний діяч, літературний
критик, історик літератури, академік Української Академії Наук,
віце-президент ВУАН, я
Смерть: 10 березня 1939 р.,
Владимирський централ
Єфремов був одним із
найвидатніших представників неонародництва в українській
літературі. Він вважав, що однією з провідних ідей в історії
української літератури завжди була «визвольно-національна
ідея».
Єфремов — автор монографічних
нарисів про видатних українських письменників:
«Марко Вовчок»
(1907),
«Тарас Шевченко»
(1914),
«Співець боротьби і контрастів»
(1913) (у виданні 1926 — «Іван Франко»),
«Михайло Коцюбинський»
(1922),
«Іван Нечуй-Левицький», «Іван
Карпенко-Карий» (1924),
«Панас Мирний» (1928) та
ін.
Одним з найвизначніших
досягнень С. Єфремова стала праця в галузі наукового
шевченкознавства і, зокрема, видання «Щоденника» і «Листування» Т.
Г. Шевченка (1927–1928) — томів III і IV із запланованого зібрання
творів Кобзаря, так і не завершеного внаслідок репресій.
Історико-літературні погляди Єфремова найповніше представлені в
його фундаментальній праці «Історія українського письменства»
(1911).
|