ЕРНЕСТ ХЕМІНГУЕЙ.ТВОРИ у 4 томах українською мовою.1979 р.Повний комплект!

_{РОЗПРОДАЖ   ДОМАШНЬОЇ    БІБЛІОТЕКИ!}

Букіністичне   літературно-художнє   передплатне  багатотомне   перекладне  видання.

  Ernest  Hemingway.

Ернест Хемінгуей.

      Твори  в 4-х томах

Т.1-4.

( повний   комплект !)

Літературно-мистецьке    видання  з передмовою, поясненнями,

 з  післямовою, з хронологією життєвого шляху письменника

 та алфавітним   покажчиком творів,вміщених у чотиритомнику.

Київ, 1979- 1981 рр.

Видавництво художньої   літератури «Дніпро».

Редакційна колегія:

Олесь Гончар, Дмитро Затонський, Віталій Русанівський, Кіра Шахова.

Перекладачі: Володимир Митрофанов, Петро Соколовський, Мар Пінчевський, Сергій Сингаївський, Оксана Тараненко, Іван Лещенко, Леся Маланчук, Микола Сизоненко, Оксана Дяченко, Кіра Сухенко, Нінель Тарасенко, Юрій Покальчук, Людмила Гончар, Ольга Ночева, Соломія Павличко, Віктор Ружицький.

Художник – Ю.Г. Новиков. 

Загальний  обсяг:  2 794   сторінки.

ОПРАВА: Тверда оригінальна   художня  видавнича  палітурка

світлого    кольору  з портретами Хемінгуея різних періодів на обкладинці. 

Стан:   дуже   хороший. Комплект  повний  і без втрат!   Всі   томи    добре збереглись,  збереження всіх сторінок  кожного   тому, в тому  числі   титульних  листів. Повне  збереження   всіх   ілюстрацій. Сліди часу  та користування  книгами.  Всі   томи   без   бібліотечних   штампів  діючих  державних  бібліотек. 

_{Даний    комплект   буде  особливо   цікавим  для  колекціонерів-бібліофілів, оскільки на   титулах  є   автентичний    відбиток   оригінальної  круглої   гербової    печатки  - рідкісного екслібрису першого  власника:  із  зображенням королівської   лілії  в обрамленні   корони  та  з  написом  «Ex   Libris  Andrew   Kandya». Цей художній  екслібрис  у стилі  бароко у   вузькому    середовищі  справжніх книголюбів  має  колекційну  цінність, бо   вже давно  став   символом   знаку   якості  антикварних   та   букіністичних  видань не лише  в  Україні, а  й  у  багатьох  зарубіжних  країнах.}

_{* * *}

Ернест Міллер Хемінгуей ( 21 липня 1899 — 2 липня 1961) — легендарний  американський письменник та журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури за 1954 рік.Здобув широку популярність завдяки своїм романам та оповіданням, а також завдяки активному та наповненому пригодами життю. Його лаконічний та насичений стиль оповіді відіграв значну роль у літературі XX століття. У 1993 році на його честь названо малу планету 

( №3656  ).

Ернест Хемінгуей народився 21 липня 1899 року в Оук-Парку, штат Іллінойс, США, передмісті Чикаго. Його батько Кларенс Едмот Хемінгуей працював лікарем, а його мама Грейс Голл — музикантом. Ернест був другою дитиною в сім'ї (першою  була донька-Марселіна(1898 р.)). Його назвали в честь діда Ернеста, маминого батька. Проте, власне ім'я Хемінгуею не подобалося і він пов'язував його з наївним героєм комедійної п'єси Оскара Уайльда «Як важливо бути серйозним».

Мама Хемінгуея часто виконувала концерти у містечку Оук-Парк та навколишніх селах. Майбутнє сина вона теж пов'язувала з музикою і тому змушувала його співати у церковному хорі та грати на віолончелі. Малий Ернест дуже не хотів займатися музикою та співами, але його супротив було придушено і він щодня відвідував уроки музики. Пізніше Хемінгуей відзначав, що уроки музики були корисним для його творчості.

Сім'я Хемінгуеїв, крім зимового будинку в Оук-Парку, мала ще котедж «Уіндмер» на озері Валлун. Кожне літо Хемінгуей з батьками, братами і сестрами вирушав у ці тихі місця. Для хлопчика поїздки в «Уіндмер» означали повну свободу. Його ніхто не змушував грати на віолончелі і він міг займатися своїми справами - сидіти на березі з вудкою, блукати лісом, гратися з дітьми з індіанського селища.

У 1911 році,  коли Ернесту виповнилося 12 років, дідусь Хемінгуей подарував йому однозарядну рушницю 20-го калібру. Цей подарунок зміцнив дружбу діда і онука. Хлопчик обожнював слухати розповіді дідуся і на все життя зберіг про нього добрі спогади, часто переносячи їх у свої твори в майбутньому.

Літературне покликання Хемінгуея з'явилось ще в шкільні роки. Після випуску із середнього навчального закладу він вирішив не вступати до Університету, а переїхав у Канзас, де влаштувався працювати у місцеву газету Star.

Хемінгуей дуже хотів служити в армії, однак через поганий зір йому відмовляли. Але він все ж зумів потрапити на  І Світову війну, влаштувавшись водієм швидкої допомоги. 8 липня 1918 р. він був поранений на австро-італійському фронті, під Фоссальто ді П'яве.

У воєнному шпиталі Ернест закохався у медсестру Агнес фон Куровські, яка, тим не менше, відмовила йому. Ці найяскравіші спогади юності Хемінгуей ніколи не забував. Після війни Ернест відновив літературні експерименти, працюючи журналістом в Чикаго. Тоді ж він перший раз (із чотирьох) одружився.

У Парижі, куди його послали від газети Toronto Star, Хемінгуей познайомився з такими літературними корифеями, як Ф. С. Фітцджеральд, Г.Стайн і Езра Паунд, які оцінили праці молодої людини. В Парижі в 20-ті роки Ернест Хемінгуей зустрічався з Джойсом. Вже в 1925 р. була опублікована книга Хемінгуея — «У наш час» («англ. In Our Times»). Перший, по-справжньому письменницький успіх прийшов до Хемінгуея у 1926 р. після виходу в світ «І сонце сходить» або «Фієста» («англ. The Sun Also Rises»), песимістичного, але одночасно блискучого роману про «втрачене покоління» французьких і іспанських репатріантів 1920-х рр. Післявоєнні роки Хемінгуей присвятив повністю літературі.

Основним його місцем проживання був Париж, одначе він дуже багато подорожував, оскільки захоплювався гірськими лижами, полюванням і рибалкою. В 1927 р. вийшов збірник розповідей «Чоловіки без жінок» («англ. Men Without Women»), а в 1933 році — «Переможець нічого не отримує» («англ. Winner Takes Nothing»), які остаточно затвердили Хемінгуея в очах читачів як унікального автора коротких оповідань. Серед найвідоміших з них є «Вбивці», «Коротке щасливе життя Френсіса Макомбера» і «Сніги Кіліманджаро». І все ж більшості Хемінгуей запам'ятався через роман«Прощавай, зброє!» (англ. A Farewell To Arms, 1929) — історію нещасливого кохання, яке розвивалось на тлі баталій І Світової війни.

Любов Хемінгуея до Іспанії та кориди була виражена в романі «Смерть після полудня» (англ. Death In The Afternoon, 1932 рік), а враження письменника від Танганьїки зафіксовані в повісті  «Зелені пагорби Африки» (англ. The Green Hills Of Africa , 1935). Роки Великої депресії описані в романі «Мати чи не мати» (англ. To Have Or Have Not, 1937). Хемінгуей тяжко переживав Громадянську війну в Іспанії в середині 1930-х років. Він навіть організував збір пожертвувань на користь республіканців, які боролись з генералом Франко. Враження від війни знайшли відбиття в іншому відомому романі — «По кому подзвін» (англ. For Whom The Bell Tolls, 1940). Цей роман багато критиків уважають за найкращу роботу письменника. Річ у тім, що військова тема була однією з найулюбленіших в творчості Хемінгуея. З початком ІІ Світової війни він відновив свою журналістську діяльність, переїхавши до Лондона. Хемінгуей завжди опинявся в найгарячіших точках, був свідком подій, які згодом стали хрестоматійним матеріалом. Тому, його записи мають не лише літературну, але й історичну цінність.

Після війни письменник переїхав на Кубу, де відновив літературну діяльність. Він продовжував подорожувати і в 1953 р. десь у Африці потрапив у серйозну авіакатастрофу. В тому ж році Ернест Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію за повість «Старий і море» («The Old Man and The Sea»,1952). Цей твір повпливав також на присудження Хемінгуею Нобелівської премії з літератури у 1954 р.

В 1959 році Фідель Кастро прийшов до влади на Кубі. В 1960 році письменник повернувся до США, в Айдахо. Останні роки життя Хемінгуей страждав тяжкими депресіями і розладами психіки, а також цирозом печінки. В 1960 р. він лежав в клініці Майо в Рочестері (штат Міннесота) з діагнозом депресії. Після повернення з лікарні Хемінгуей вкоротив собі віку, вистріливши собі в лоба з мисливської рушниці.Трагедія  трапилась  2 липня 1961 р. в його власному будинку в Кетчемі, штат Айдахо, США.