Философия свободы Н. А. Бердяев Москва ; [Харьков] : АСТ; ФОЛИО, 2004. - 732 с. - (Philosophy)

Философия свободы
Н. А. Бердяев
Москва ; [Харьков] : АСТ; ФОЛИО, 2004. - 732 с. - (Philosophy)
сост. В. В. Шкода. -
Твердый издательский переплет., формат: Обычный,
«Філософія свободи» Бердяєва об'єднала ряд опублікованих раніше статей, але не можна не бачити в ній цілісності і логічної послідовності в реалізації задуму. Її перша частина войовничо полемічна і спрямована проти сучасної йому західної філософії, на думку Бердяєва, яка втратила «буття» як життєву первореальность, в якій відбувається усе знання. Друга частина «Філософії свободи» зовні розгортається як історіософія, як пошук сенсу історії. Однак для Бердяєва це справжня християнська онтологія, побудова якої створює міцний фундамент будується їм «церковної гносеології». Істинне пізнання можливе тільки в істинному бутті, і поки саме буття залишається неосмисленим в його «падшесті», ніяка критика сучасної філософії не може нічого виправити. Повинно бути виправлено саме буття: особистісне (тому одна з назв «філософії вільних» - «конкретний персоналізм») і вселенське. Приватне збутися гріховності як шлях з відчуженості до соборності «церковної свідомості» доповнюється тому у Бердяєва провидінням месіанського призначення Росії. У «Філософії свободи» Бердяєв виступає як продовжувач багатьох тем і традицій російської філософії XIX ст. У зв'язку з пошуками Л.М. Лопатина і А. А. Козлова варто його прагнення базувати філософію на релігійно-містичному досвіді. У творі «Сенс творчості», як зазначав Бердяєв, його «релігійна філософія» вперше була цілком усвідомлена і виражена. Вдалося це тому, що принцип побудови філософії за допомогою виявлення глибин особистісного досвіду був однозначно усвідомлений їм як єдиний шлях до вселенського, «космічному» універсалізму. До традицій російської філософії він підключає середньовічну містику Каббали, Мейстера Екхарта, Якоба Беме, християнську антропологію Фр. Баадера, нігілізм Фр. Ніцше, сучасний окультизм (зокрема антропософії Р. Штейнера). Людина поставлений в центр буття - так визначається загальний контур його нової метафізики як концепції «моноплюралізма». Центральним стрижнем «Сенсу творчості» стає ідея творчості як одкровення людини, як разом з Богом триваючого творіння.
Состояние очень хрпршее