Стефа́нія Мефо́діївна Ґе́бус-Баране́цька (6 (19) грудня 1905, Перемишль — 22 січня 1985, Львів) — українська художниця-графік, член Спілки художників України (з 1940), заслужена художниця УРСР (з 1972), працювала в царині станкової графіки та ксилографії.

1926—1929 — навчалася в Художній школі О. Новаківського у Львові.

1933 — закінчила Львівську політехніку (художнє відділення); вчителями були Осип Курилас, Ян Розен, Людвік Тирович, Я. К. Ольпинський.

1933—1950 — викладала у Львівському художньо-промисловому училищі графіку та шрифти.

1947—1949 — викладала у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва.

1954—1960 — в середній школі.

З 1937 року її роботи виставлялися за межами Речі Посполитої. З 1946 року брала участь в республіканських виставках, з 1960 — у всесоюзних.

В своїх дереворитах поетично зображала образи українського селянства, мальовничість української природи, архітектурні пам'ятки. За СРСР зображала життя трудящих людей західних областей УРСР. Є авторкою багатьох екслібрисів.

У 1957, 1958, 1962 та 1966 роках у Львові відбулися її персональні виставки, 1967 — у Києві.

Її роботи зберігаються у Львівському національному музеї, Національному художньому музеї в Києві, Курській картинній галереї, Бердянському та Маріупольському художніх музеях.