Китай "рисові гроші" стан UNC 27 шт. !!!

Китай "рисові гроші" стан UNC 27 шт. !!!

"рисові гроші", продовольчі талони,"рисові чеки"....називають по різному...

Гроші з банківської упаковки....

     Історія грошового обігу: коку рису та інші види «рисових» грошей

     Слід зазначити, що у різних країнах та в різних народів з'являлися свої товарні сурогатні гроші, які відображали їх географічні, природні та національні особливості при формуванні товарно-грошових та ринкових відносин.

         Таким чином, різні народи як гроші використовували різні товари-еквіваленти. Як ми зазначали, однією з найдавніших форм товарних грошей є зерно. У феодальної Японії, яка проводила політику ізоляції від зовнішнього світу аж до XIX століття, основною одиницею вартості товару був коку рису.       Рис належить до категорії вегетабілістичних сурогатних товарних грошей, тобто. товарів рослинного походження. У фізичному вимірі того часу коку було еквівалентно приблизно 150 -160 кілограмів зерна рису, що відповідало тій кількості зерна, якою можна прогодувати дорослу людину протягом року.     У коку вимірювали вартість інших товарів, послуг, худоби, майна, будівель, фіскальні податі та навіть вантажопідйомність морських суден. Своєрідний ренесанс про «рисових» грошей відбувся в середині минулого століття в Китаї. Відразу після утворення Китайської народної республіки (КНР) у 1949 р. в обігу стали з'являтися сурогатні гроші у вигляді продовольчих талонів (лао пяо чжен).       Ці грошові знаки вводилися з метою рівномірного розподілу серед населення продуктів харчування, насамперед рису та інших товарів, брак яких гостро відчувався на той час у Китаї. Ці талони китайці стали називати "рисовими" донгами або "рисовими" банкнотами. Масового характеру випуск «рисових» грошей набув у період невдалих соціально-економічних експериментів Мао Цзедуна на початку 70-х років минулого століття.      Існували два види продовольчих карток. Одні мали ходіння тільки в Пекіні, а іншими рисовими грошима можна було користуватися на території всього Китаю. Крім того, приблизно в 2500 міст, повітів, поселень та волостей Китаю на той час випускалися свої продовольчі картки для локального використання саме в цьому районі.       Свої продовольчі талони були також на деяких підприємствах, у колгоспах, вишах, військових частинах та комунах. Вони були різні і зовні і за номіналом. Номінал був виражений у вагових одиницях як у китайських, так і метричних. Відповідні продовольчі картки видавалися залежно від складу сім'ї, віку членів сім'ї та характеру їхньої роботи. Щомісячним мінімумом для кадрових робітників було 14 кг. продовольства, максимумом – понад 16 кг. Для робітників, які займалися фізичною працею, щонайменше становив 18,5 кг, а максимум – 30 кг. Для новонародженої дитини щомісячна норма становила лише 3 кг. У міру зростання дитини її норма збільшувалася.      Талони випускалися величезними тиражами та поділялися за товарною ознакою. Продуктові талони – рис, зерно, яйця, олія та інші продукти. Талони на промислові товари - велосипеди, швейні машини, годинник, одяг та ін. Крім цього були талони на вугілля, бензин, гас, сірники, мило тощо. Видавалися талони на тканини для пошиття одягу, причому військовослужбовцям видавалися талони для пошиття військової одягу. Талонами забезпечувалися всі соціальні верстви населення міські жителі, селяни, військовослужбовці, які постраждали від стихійних лих, породіллі і навіть спеціальні талони для ув'язнених.     «Рисові» гроші мали свого часу величезну популярність у Китаї. У свій час уряд країни навіть планував зберегти їх як засіб платежу та взаєморозрахунків між населенням. Офіційно своє ходіння китайські «рисові» гроші припинили у 90-х роках минулого століття. Зараз «рисові» банкноти вважаються своєрідним антикваріатом та нумізматичною рідкістю. Багато мешканців піднебесної зберігають їх як пам'ять про ті непрості часи в китайській історії