Книга Наш Лукаш, комплект у 2 томах. б/у

Книга 1

Київ: Видавничий дім «Києво-Мигилянська академія», 2009.

ISBN: 978-966-518-529-1, 978-966-518-551-2

Автор: Упор. Леонід Череватенко

Мова: Українська

Видавництво: Києво-Могилянська академія

Кіл-ть сторінок: 640

Обкладинка: тверда

У книзі "Наш Лукаш" зібрано важливі достовірні матеріали про великого українського перекладача, письменника, лексикографа Миколу Лукаша (1919-1988). Значне місце посідають спогади земляків-кролевчан - близьких родичів, сусідів, однокласників. Неабиякий інтерес становлять свідчення ровесників, що разом із ним пережили роки німецької окупації. Не менш цікавими є розповіді про важкий харківський період - і про Лукашеве тріумфальне входження в літературу. Спогади колег дають виразне уявлення про те, як саме з'явилися український «Фауст», український «Декамерон», український «Дон Кіхот» і як зустріли появу цих шедеврів сучасники, в тому числі колеги. Значна кількість наведених спогадів друкується вперше.

Видання розраховано передусім на викладачів, студентів гуманітарних факультетів, а також усіх тих, кому небайдужими є красне письменство, українська культура, українство взагалі.

Збірка спогадів про Миколу Лукаша прикметна ледве не молитовним схилянням перед видатним перекладачем. Опісля совєтського недрукування й незгадування, як завше, кидаємось у інші крайнощі: формуємо культ. Земляки в один голос твердять, ніби Кролевець безмежно пишається тим, що «дав Україні вірного сина, який зробив у нашу літературу неоціненний внесок». Родичі, сусіди, однокласники, одногрупники, а також письменники та поети, яким випало спілкуватися із Лукашем, квапляться повідати світові, яка то була їм честь. Мало хто оминув нагоду розповісти про Лукашів лист із проханням ув’язнити його замість Дзюби і про те, як Лукаш виніс із кухні плитку, щоби мати більше простору для книжок. Але спогади часто суперечать одні одним, хоча й описують ті самі події. Дехто не без утіхи пригадує, що брався допомагати генієві, коли той не мав у кишені ані копійки, – а інші тим часом наголошують, що Лукаш жодної допомоги від друзів уперто не приймав. Олександр Сизоненко розповідає, як Миколі Лукашу під час війни буцімто відірвало бомбою руку і тому він грав у більярд однією рукою. А в наступній статті Олесь Жолдак спростовує цю інформацію: Лукаш, мовляв, був поранений у ногу і руки мав на той час цілком здорові. А беручи до уваги ще й майже дослівний повтор цілих абзаців, передрук статтей, побудованих на основі попередніх, важко зрозуміти, чим керувався укладач збірника Леонід Череватенко.