РОЗПРОДАЖ   Д О М А Ш Н Ь О Ї    БІБЛІОТЕКИ!

* * *

Букіністичне  академічне літературно- художнє   ілюстроване     видання

Жанр: Поетика – Драма –Публіцистика -Проза

АКАДЕМІЯ   НАУК   УКРАЇНСЬКОЇ   РСР.

ЛЕСЯ    УКРАЇНКА.

  Зібрання  творів  у  12 томах.

Т.1-12.

Повний   комплект!

Літературно-мистецьке    видання  з передмовою, поясненнями,

 з  примітками   та алфавітним   покажчиком художніх   творів, перекладів  та переспівів,вміщених у  12-томнику .

Київ, 1975- 1979 рр.

Видавництво :  «НАУКОВА    ДУМКА».

Художник – В.М. Дозорець

Загальний  обсяг :  5 360   сторінок.

Ілюстрації: Кольорові і чорно-білі

 Формат      томів:   20,6 х 13,4 х  3 – 4,5 см.

ОПРАВА:Тверда оригінальна   художня  видавнича  палітурка оливкового   кольору    з    тисненням   позолотою   імені  письменниці  на обкладинках  та  корінцях та  нумерації   томів на корінцях. На обкладинках – художнє рельєфне тиснення.

Стан :   дуже хороший. Комплект  без втрат, всі 12 томів  добре збереглись, повне збереження всіх сторінок  кожного   тому, в тому  числі   титульних  листів. Повне  збереження   всіх численних  ілюстрацій ( десятки унікальних  світлин Л.Українки,її родини, її оточення,  портрети поетеси,її  автографи, рукописи,факсиміле листів,   зображення  прижиттєвих  видань  її  творів та ін. цікаві  ілюстрації з її епохи). Сліди  часу, легка  потертість  палітурок. 

Всі   томи   без   бібліотечних   штампів діючих  державних бібліотек!

Даний    комплект  буде  особливо   цікавим  для  колекціонерів-бібліофілів:  на титулах є автентичні  відбитки    рідкісного     гербового     екслібрису   другого  власника -   із  зображенням  королівської   лілії  в обрамленні   корони. Цей   художній  екслібрис  у стилі  бароко  у  вузькому  середовищі    книголюбів-любителів  має  колекційну  цінність, бо   вже давно  став   символом   знаку   якості  антикварних  та  букіністичних  видань  не  лише  в  Україні, а  й  у  багатьох  зарубіжних  країнах. 

                                                                       * * * 

           Представляємо шанувальникам  українського  літературного слова  Академічне 12-томне видання творів Лесі Українки (1871-1913),здійснене в 1975 – 1979 роках, яке і донині залишається найбільш повним і авторитетним виданням геніальної української письменниці рідною мовою. Дане зібрання творів Л.Українки у дванадцяти томах було здійснене  колективом українських науковців під керівництвом Є.С.Шабліовського з нагоди   відзначення 100-річчя з дня народження Лесі Українки. До цього зібрання  входять поетичні, драматичні, прозові, літературно-критичні та публіцистичні твори письменниці, а також переклади, записи народної творчості, листи.Частина творів публікується вперше!

 Дане видання є науковим  виданням  академічного  рівня, але буде  цікавим не  лише  науковцям  та  літературознавцям, а  широкому  колу читачів.

У порівнянні з попереднім десятитомним  виданням 1963-1965 pp., воно  було доповнено новими матеріалами, зокрема перекладами, статтями, записами народної творчості та листами. Принцип розташування матеріалу у виданні - жанрово-хронологічний:

 т. 1 - поетичні твори;

 т. 2 - поеми та поетичні переклади;

 тт. 3-6 - драматичні твори;

т. 7 - прозові твори, перекладна проза;

 т. 8 - літературно-критичні та публіцистичні статті;

 т. 9 - записи народної творчості і пісні з голосу Лесі Українки;

 тт. 10-12 - листи.

В основу подачі текстів покладені останні редакції прижиттєвих публікацій, підготовлених до друку самою письменницею.Не друковані за  життя  Лесі Українки твори подаються за автографами.

Перелік томів:

Том 1: Поезії .-1975 р. 448 с .

Том 2: Поеми та поетичні переклади .-1975 р. 368 с.

Том 3:Драматичні твори (1896—1906).-1976 р. 400 с.

Том 4: Драматичні твори (1907—1908).-1976 р. 352 с.

Том 5: Драматичні твори (1909—1911).-1976 р. 336 с.

Том 6: Драматичні твори(1911-1913).Переклади драматичних творів.- 1977р. 416 с.

Том 7: Прозові твори, перекладна проза.- 1976р. 568 с.

Том 8: Літературно-критичні та публіцистичні статті.-

1977р.- 320 с.

Том 9: Записи народної творчості. Пісні,записані  з голосу Лесі Українки .-1977р. 432 с.

Том 10: Листи (1876-1897).-1978р. 544 с.

Том 11: Листи (1898-1902).- 1978р. 480 с.

Том 12: Листи (1903-1913).- 1979р. 696 с.

Леся Українка (справжнє ім'я: Лариса Петрівна Косач-Квітка; *13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський —†19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Грузія) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.

Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка»(1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903–1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня»(1911) та ін.

Походження.

Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка (її поезію й оповідання для дітей українською мовою добре знали в Україні), була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Батько, Петро Антонович Косач — високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Дитячі роки пройшли на Волині: у Новограді-Волинському (1871 — весна 1879), Луцьку, в селі Колодяжному, що під Ковелем.

У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Дядько Лесі (так її називали у сім'ї і це домашнє ім'я стало літературним псевдонімом) — Михайло Драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем, який перед еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював із Іваном Франком. Йому належить одна з провідних ролей у формуванні племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона переросла, і допомагав їй як літературний критик і фольклорист.

Дитинство.

Лариса Петрівна Косач народилася 13 (25) лютого 1871 р.  в місті Новограді-Волинському.

Леся Українка та її брат Михайло (в сім'ї їх називали спільним ім'ям — Мишелося) навчалися у приватних учителів. Рано (у 4 роки) навчилася читати. У січні 1876 року О. П. Косач з дітьми Михайлом і Ларисою приїхали до Києва, щоб попрощатися з М. П. Драгомановим перед його вимушеною еміграцією.

Влітку того ж року О. П. Косач разом з Лесею та Михайлом відпочивають в селі Жабориці. Тут Леся вперше почула розповіді матері про Мавку.

У 6 років Леся почала вчитися вишивати.

У 1878 році батьки Лесі поїхали на Всесвітню виставку в Париж, де зустрілися з М. П. Драгомановим. У цей час доглядати дітей приїздить Олена Антонівна Косач, сестра Лесиного батька. Дружба з «тіткою Єлею» залишила помітний слід в житті і творчості поетеси.

7 (19) листопада того ж року наказом міністерства внутрішніх справ П. А. Косача переведено на роботу до Луцька.

У березні 1879 р. заарештовано Олену Антонівну Косач, тітку Лесі, за участь у замаху на шефа жандармів Дрентельна; пізніше її вислано в Олонецьку губернію, а 1881 р. заслано до Сибіру на 5 років (м. Ялуторовськ Тюменської обл., а потім у м. Тюмень) Дізнавшись про це, Леся в кінці 1879 р. або на початку 1880 року написала свою першу поезію — «Надія».

Влітку 1880 р. Олександра Антонівна Косач-Шимановська, тітка Лесі, з двома синами переїздить до Луцька, мешкає в родині Косачів. Причиною переїзду став арешт і заслання до Сибіру її чоловіка Бориса Шимановського. «Тітка Саша» — перша Лесина вчителька музики. До неї Леся зберігала все життя почуття великої вдячності.

6(18) січня під час святкування Водохреща Леся дуже застудилася, що надалі призвело до тяжкої хвороби.

Цього ж року О. П. Косач повезла Михайла, Лесю, Ольгу до Києва для навчання під керівництвом приватних вчителів. Михайло й Леся почали вчитись за програмою чоловічої гімназії, там Леся бере уроки гри на фортепіано у дружини М. Лисенка — Ольги Олександрівни О'Коннор.

На початку травня 1882 року Косачі переїздять в село Колодяжне, що відтоді стало їхнім постійним місцем проживання.

А тим часом Леся з братом Михайлом живуть у Києві, вчаться у приватних вчителів, зокрема вивчають грецьку і латинську мови.

Влітку 1883 року Лесі діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року професор Олександр Рінек прооперував їй ліву руку, видалив кістки, уражені патологічним процесом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров'я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови.

29 травня (10 червня) 1882 року народилась сестра Оксана, 22 серпня (2 вересня) 1884 — брат Микола.

Юність.

Починаючи з 1884 року, Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з'явився псевдонім «Леся Українка».

Сердечна дружба єднає Ларису з її старшим братом Михайлом. За нерозлучність в сім'ї їх називали спільним ім'ям «Мишолосіє», пізніше Ларису перезвали в сім'ї на Лесю.

Деякий час Лариса навчалася в школі Олександра Мурашка в Києві. З цього періоду залишилась одна картина, намальована олійними фарбами. Пізніше Ларисі довелося здобувати освіту самостійно, в чому допомагала мати.

Вона знала багато європейських мов, включаючи і слов'янські: російську, польську, 

болгарську, а такождавньогрецьку, латинську, що свідчило про її високий інтелектуальний рівень. Олена Петрівна виховувала її як сильну людину, яка не мала права до надмірного виявлення своїх почуттів. Слід цієї «paidei» можна знайти в кожному творі «поодинокого мужчини». Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів» (надрукована в Катеринославі  в 1918 р.).

Л. Українка багато перекладала М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гайне, В. Гюґо, Гомера.

Зрілість.

Побувавши 1891 р.  в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником, О. Маковеєм, Н. Кобринською. Основний зарис соціально-політичний світогляду Л. Косач сформувався після цілорічного (1894–1895) її перебування у М. Драгоманова в Софії і трагічної подією, якою була для неї смерть вуйка.

Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського. Приязнь Лесі Українки і Ольги Кобилянської (збереглися листи Л. Косач) допомагає в розумінні Лесиного твору «Блакитна троянда» (1896).

Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.

Останні роки життя.

На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. А в кінці березня разом з К. Квіткою здійснила поїздку до Криму, де, зокрема, побувала у Севастополі, Алупці та Ялті.

7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві і оселились на вулиці Великій Підвальній (тепер вул. Ярославів вал), 32, кв. 11 у Києві. 21 серпня вони разом вирушають до Криму, де Климент Квітка одержав посаду в суді.

У цей час багато працює на літературній ниві. 5 травня 1907  р. було завершено драматичну поему«Айша та Мохаммед», 18 травня остаточно завершила поему «Кассандра», роботу над якою розпочала ще у 1903 р. 12 травня надіслала до альманаху «З неволі» (Вологда) драматичну поему «На руїнах». Видання признавалось для допомоги політичним засланцям . У вересні було написано поезію «За горою блискавиці», продовжено роботу над творами «У пущі», «Руфін і Прісцілла» .

Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й наКавказ. Разом із чоловіком вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала власні драми. На звістку про важкий стан Лариси Петрівни в Грузію приїхала її мати. То власне їй письменниця диктувала проекти своєї так і ненаписаної драми «На берегах Александрії». Символічне значення її творчості можна прочитати в молитві дітей до Геліоса над манускриптами.

Померла 19 липня (1 серпня) 1913 року в Сурамі у віці 42 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві (надгробний пам'ятник — бронза, граніт; скульптор Г. Л. Петрашевич; встановлений у 1939 році). Могила Лесі Українки є національною пам'яткою.

Поетична творчість.

Писати поезії Леся Українка почала рано, 9-літньою дівчиною (вірш «Надія»). Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко-Приходько), засланої за участь у революційному русі, який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій. Вперше надруковані — вірші «Конвалія» і «Сафо» — який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій 1884 у львівському журналі «Зоря». 1885 у Львові вийшла збірка її перекладів з Миколи Гоголя (виготовлена нею спільно з братом Михайлом).

Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-их pp., коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка «Плеяда». 1892 у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським). Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень» з'явилася у Львові (1893, друге видання в Києві 1904), там же вийшла й друга збірка «Думи і мрії» (1899), третя «Відгуки» (1902) — в Чернівцях.

Після того Леся Українка працювала ціле десятиліття і написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя не була надрукована.

В канон української літератури Леся Українка ввійшла передусім як поетеса мужності й боротьби. Тематично багату її лірику трохи умовно (з уваги на взаємозв'язок мотивів) можна поділити на особисту, пейзажну та громадянську. Головні теми її ранніх ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю, особисті переживання, призначення поета й роль поетичного слова, соціальні та громадські мотиви. У перших творах її помітні впливи Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Михайла Старицького, Генріха Гейне, але й у них видно виразні впливи Ольги Петрівни і Михайла Драгоманова (псевдонім — Українець)на вибір її мотивів.

А вже поезію «Contra spem spero» (1890) характеризує античне розуміння доблесті (arete), блискуче володіння міфологічними ілюзіями, автокреація жінки-воїна. Саме цей аспект творчості на довгі роки визначав тонус наукового «лесезнавства». Такі основні мотиви поезій «До товаришів», «Товаришці на спомин», «Грішниця», «Slavus — Sclavus», «Fiat nox», «Епілог» і багато інших. Мотив волі набирає в ній досить різноманітних барв: від нескорення традиційному розумінню імперії по індивідуальний вибір modus vivendi, що означає відкриття істини і служіння їй. Зрада на будь-якій площині утотожнюється з трагедією, з вчинком Медеї. Лірика жаги і прихованого тріумфу, пов'язаного з неможливістю зреалізувати свою любов, експонує схему лицарської любові. Лірична героїня — лицар, який співає своїй дамі серця. Еротизм таких віршів як «Хотіла б я тебе як плющ обняти», «Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами» — це містичні дифірамби на честь божественної коханки.

Елемент епосу, властивий багатьом ліричним поезіям Українки, знайшов пізніше втілення в баладах, легендах, поемах, писаних на сюжети світової культури, проектованих на актуальні проблеми вільної людини у світі зневолених («Самсон»,«Роберт Брюс, король шотландський», «Віла-посестра», «Одно слово» й ін.) й роль поета в цій боротьбі («Давня казка», «Саул», «Орфеєве чудо»).

Драматургія.

У другій половині 90-х років Леся Українка звертається до драматургії. Перша її драма «Блакитна троянда» (1896) з життя української інтелігенції поширює тематику тогочасної української драми, що доти показувала переважно життя селянства. Філософський дискурс драми, нав'язуючи до творчості Гаутпмана, представляє не тільки божевілля як форму свободи, але і певну тугу за тілом.

Далі Леся Українка, широко використовуючи теми й образи світової літератури, розвинула новий жанр — драматичну поему.

Перша з них — «Одержима» (1901). Канва біблійної історії Міріам і Месії трансформується в мотив еросу і танатосу, які, будучи самим втіленням життя, становлять антитезу до постави Міріам. Особливе місце в її творчості посідають драматичні поеми на теми вавилонського полону при аналогії полону України в Російській Імперії («На руїнах», «Вавилонський полон», «В дому роботи — в країні неволі»). Символічний зміст цих поем поетеса розкрила в поезії «І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя», де можна знайти такі рядки: «Чи довго ще, о Господи,// Чи довго, ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі?». Становлять вони своєрідний ключ до зрозуміння образу неволі як образу душі, раба власних стереотипів. Персонажі раб-єгиптянин і раб-єврей з поеми «В дому роботи — в країні неволі» — це люди, які забули власне коріння. Духовна сліпота стає певним лейтмотивом творчості Лесі Українки.

У драматичній поемі «Кассандра» (1907) письменниця розвиває метафору людської правди і трагічної істини, яку представляє головна героїня. Угодництво й пасивність поміркованої громади картає поетеса в драматичній поемі «У катакомбах» (1905). Свобода творця це не служба народові і його утилітарним цілям. Кара за цей вчинок — неможливість творити далі. Мотив вищого покликання митця, який яскраво проявляється вже в циклі поезій «Сім струн» у вірші «Fa» (Фантазіє, ти сила чарівна) в даній драмі набувають особливого загострення. У драмі «Руфін і Прісцілла» світлий образ християнки протиставлено грубій силі імператорського Риму. Драматична поема «Бояриня» в новому ракурсі представляє тему волі. Виходячи поза схему мотиву «українського рісорджіменту», представлену в інтерпретації Д. Донцова, можна прочитати постать Оксани як образ людини, яка не відкрила чим є справжня свобода в її антично-християнській іпостасі.

Поема «Оргія» в певному сенсі продовжує тему попередньої драми. Античний фон подій експлікує провідні питання філософії. Контраст між діонізійським і аполінським началами підкреслює постать співця Антея. Розуміючи чим є мистецтво і його роль в історії, він обирає смерть, яка переносить його в безсмертя.

До найвизначніших творів Лесі Українки належать драми «Камінний господар» і «Лісова пісня». Традиційна тема світової літератури знайшла в драматичній поемі«Камінний господар» (1912) цілком оригінальне трактування образу Дон-Жуана. Жіночність героя і чоловіча постава Донни Анни континує класичну традицію зміни ролей, яка призводить до символічної смерті Дон-Жуана. «Лісова пісня» (1911) — вершина творчості Лесі Українки. У ній показано конфлікт між високим ідеалом і прозаїчною дріб'язковою буденщиною. Головна героїня драми-феєрії Мавка — не тільки поетичний образ казкової істоти, а й філософське узагальнення всього прекрасного, вічно живого. Циклічність натури протиставляється людському життю. І то власне натура перемагає, байдужа до трагедій.

Прозова творчість.

Окреме місце в літературній спадщині Лесі Українки має мистецька проза. Перші оповідання із сільського життя («Така її доля», «Святий вечір», «Весняні співи») змістом і мовою пов'язані з народними піснями. У жанрі казки написані «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик». Гострим драматизмом відзначаються повісті «Жаль» і «Приязнь». Залишилася не закінченою передсмертна повість Українки «Екбаль Ганем», в якій вона хотіла змалювати психологію арабської жінки.

Значення творчості.

Винятково велике значення творчості Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й оригінальними строфічними будовами, використовуючи гексаметр, верлібр, п'ятистоповий ямб тощо, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії. На переломі 19 — 20 ст., використовуючи мандрівні сюжети світової літератури, Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.

Її твори видавалися багато разів. Науково об'єктивнішими є видання «Книгоспілки» (у 7 тт. 1923 — 25 і в 12 тт. 1927 — 30) з фаховими передмовами М.Зерова, Б.Якубського, М.Драй-Хмари, П.Руліна, Є.Ненадкевича, О.Білецького й інших. Усі пізніші видання мають умисні цензурні пропуски: у 5 тт. (1951 — 56), у 10 тт. (1963 — 65) і в 12 тт. (1975 — 79). Цінне багатим біографічним і епістолярним матеріалом видання О. Косач-Кривинюк «Леся Українка. Хронологія життя і творчості» (Нью-Йорк, 1970).

* * * 

Книги — морська глибина: 
Хто в них пірне аж до дна, 
Той, хоч і труду мав досить, 
Дивнії перли виносить.

                 І.Я.ФРАНКО  

* * *

КНИГИ- НОВОЮ  ПОШТОЮ або  УКРПОШТОЮ!

Ви можете замовити  потрібні  Вам   антикварні і   букіністичні  книги різноманітної  тематики з моєї  величезної  і  багато  у  чому  унікальної  домашньої  бібліотеки. Доставка потрібних  Вам  моїх  книг -  НОВОЮ  ПОШТОЮ та УКРПОШТОЮ у будь-який  куточок України та  за  кордон. 

У Вас є можливість  замовити зібрання  творів, підписки, україністику, наукові , академічні  та мистецькі   видання, художні твори ( поезію  і  прозу)  вітчизняних та зарубіжних письменників, історико- пригодницьку  літературу, індіаністику,  енциклопедичні, довідкові, наукові та науково-популярні  видання, книги з світової історії  та історії України, з географії та історії  географічних  відкриттів, описи подорожей та експедицій, альбоми  з мистецтвознавства,  книги з археології, антропології та етнографії, книги по літературознавству, мовознавству та  фольклористиці, книги української  діаспори, книги військово- патріотичної тематики ( про УСС, УГА, ОУН-УПА ),медичну, кулінарну, філософську, релігійну,  духовну і церковну літературу,  навчальну  та пізнавальну  літературу,  дитячі  книги  та казки, книги з домогосподарства  і садівництва( рукоділля, в’язання, вишивання, квітникарство, бджільництво і т.п.), найрізноманітніші  серійні  видання,музичну літературу і  ноти, карти, атласи, альбоми, словники і довідники, мініатюрні  видання малого формату, набори листівок.

В наявності   є різноманітна  та  змістовна  букіністична література широкої  тематики  на українській, російській, польській, німецькій, французькій, англійській та ін.мовах, в тому числі розкішні  подарункові  та багатотомні ілюстровані видання, а також рідкісні малотиражні книги.

 У  своєму  запиті через  форму " Задати  запитання  Продавцю/Написати  повідомлення"   для  оперативного  зв'язку  з  Вами  повідомте словами( а не  цифрами)  номер  Вашого  телефону .