Островерха М. Грозна калини. Українські Січові стрільці, УСС. 1962, діаспора

ОСТРОВЕРХА Михайло (07.10. 1897–17.04.1979) – військ. і громад. діяч, хорунжий УГА, письменник, журналіст, критик, перекладач. Н. в м. Бучач. Від вересня 1915 – у сотні Укр. січових стрільців (командир – Р.Сушко). У боях під Бережанами у вересні 1916 потрапив до рос. полону, з якого повернувся влітку 1918. У складі 1-ї бригади УСС брав участь у боях під Львовом, пізніше прикріплений до 10-ї Янівської бригади, де спільно з О.Кононом керував розвідкою й у складі якої брав участь у Чортківській офензиві та поході на Київ, захворів тифом у "чотирикутнику смерті", після виздоровлення вступив до Дієвої Армії УНР і в рядах Запоріз. д-зії служив на посаді заст. начальника культурно-освіт. відділу. Інтернований у таборах у Пікуличах і Вадовицях. 1926–39 жив у Львові, співпрацював із львів. літ. часописами, автор низки книжок про Італію ("Муссоліні – людина і чин", 1934). 1944 емігрував до Німеччини, 1949 – до США.

Здійснив низку перекладів з італ. літератури (Г.Деледда, А.Неґрі, Н.Макіавеллі) та ін., автор есеїв, спогадів – "З римського щоденника" (1946), "Nihil novi" (1946), "Без докору" (1948), "Хвильовий і хвильовизм" (1955), "Обніжками на битий шлях" (1957), "На закруті" (1958), "Грона калини УСС" (1962), "Блиски і темряви" (1966).

П. у м. Нью-Йорк (США).