Василь Барка Кавказ : драматична поема: у 2-х т. К. : Орій при УКСП "Кобза", 1993 . Т. 1. - 1034 с.

Василь Барка
Кавказ : драматична поема: у 2-х т.
К. : Орій при УКСП "Кобза", 1993 .
Т. 1. - 1034 с. портрет.
Т. 2. - 789 с. портрет.
Оправа тверда.Формат 140х205 мм.
Поетичну збірку «Свідок сонця шестикрилий» (Нью-Йорк, 1981), драматичну поему в двох томах «Кавказ» (Київ, 1993) Василь Барка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку.

БАРКА Василь Костянтинович (справжнє прізв. – Очерет, псевд. – Iван Вершина; 16.07.1908–11.04. 2003) – укр. поет-модерніст, прозаїк, літературознавець, перекладач. Н. в с. Солониця (Полтавщина) в козац. родині. Вчився в духовному уч-щі м. Лубни, закінчив трудову шк. і пед. технікум (1927). Викладав фізику й математику в шахтарському висілку "Сьома рота" Попаснянського р-ну Бахмутської округи на Донбасі. Викрив зловживання місц. влади і тому змушений був поспіхом виїхати на Кубань (1928). Перші вірші, надіслані Б. до П. Тичини, були опубл. в ж. "Червоний шлях" (1929). Здобув філол. освіту в Краснодарському пед. ін-ті. Був чл. укр. секції Краснодарської асоц. пролет. письменників. 1930 вийшла поетична зб. "Шляхи", розкритикована за відірваність від соціаліст. дійсності. Після вимушеної збірки на вироб. тематику "Цехи" (1932) замовк на 10 років. 1933–34 ледве не помер від голоду. Закінчив аспірантуру, викладав історію середньовічної зарубіжної літ. в Краснодарському пед. ін-ті. 13 берез. 1940 захистив у Москві канд. дис. про стиль "Божественної комедії" Данте. 1941 пішов на фронт. 10 серп. 1942 контужений, довго хворів; захоплений німцями на Кубані й вивезений до Берліна. Завдяки Б.Кравціву отримав посаду коректора у вид-ві "Голос". 1950 виїхав до США. Жив у Нью-Йорку, працював кочегаром, мийником вікон, голодував. Байдужий до матеріального достатку, хворий на стенокардію і напівсліпий, продовжував літ. діяльність. Пізніше усамітнився у м. Глен Спей, в горах.

Б. – автор багатьох збірок філос.-містичних поезій: "Апостоли" (1946), "Білий світ" (1947), "Псалом голубиного поля" (1958), "Океан" (1959), "Лірник" (1968), 4-томної поеми "Свідок для Сонця Шестикрилих" (1952–77; вид. 1981); романів – "Рай" (1953), "Жовтий князь" (1963, про голодомор 1932–1933 в Україні), "Душі едемітів" та "Спокутеник і ключі землі"; літ.-критичних зб. есе "Жайворонкові джерела" (1956), "Уваги про поезію старовинну і сучасну" (1958), "Хліборобський Орфей, або Кларнетизм" (1961, про творчість П.Тичини), "Правда Кобзаря" (1961), "Творчість" (1968), "Земля садівничих: Есе", т. 1–2 (1977); п'єси "Господар міста" та ін. Перекладав укр. мовою твори Данте і В.Шекспіра (1969). У драм. поемі "Кавказ" (1950) передбачив розвал СРСР, а в ліричній поемі "Апостоли" – відродження християнства в Україні. Послідовник і проповідник християн. філософії і моралі, стояв осторонь від сусп.-політ. справ укр. громади.

За бажанням Б. і при сприянні мецената М. Коця частину архіву митця 27 трав. 1996 передано відділу рукописів Ін-ту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України.

П. у м. Ліберті (шт. Нью- Йорк, США).