Антибільшовицький блок народів АБН Anti-Bolshevik Bloc of Nations ABN München 90 Deschler діаспора

Пропонується Вашій увазі не частий діаспорний знак 

Антибільшовицький блок народів АБН Anti-Bolshevik Bloc of Nations ABN München 90 Deschler 

Знак у відмінному стані.

Тяжкий метал - горяча емаль. 

Все максимально намагався показати на фото. 

Надам додаткові фото та відповім на всі запитання які бажано задавати до ставок. 

Антибільшовицький блок народів (АБН; англ. Anti-Bolshevik Bloc of Nations) — об'єднання політичних організацій різних народів для боротьби з більшовиками. Створений 21—22 листопада 1943 з ініціативи Організації українських націоналістів на таємній 1-й Конференції поневолених народів Східної Європи і Азії в с. Будераж^[1]. До складу АБН увійшли політичні організації народів, що перебували під владою СРСР. На установчому конгресі 16 квітня 1946 у Західній Німеччині АБН було реорганізовано.

Заступлені організації таких народів (стан з 1954): албанці, білоруси, болгари, вірмени, грузини, естонці, козаки, латвійці, литовці, словаки, туркмени, угорці, українці, хорвати, чехи. З 1948 р. АБН очолив Я. Стецько, як голова його ЦК, переобраний 1954 р. До складу президії входять генерал-полковник Ф. Дюрчанький (словак). Його заступником є професор Р. Островський (білорус), а секретарем Й. Ґітіс (литовець).

АБН влаштовує масові антибільшовицькі демонстрації, організовує прес-конференції, надсилає меморандуми до керівних політиків, випускає періодичні й неперіодичні видання різними мовами.

Президенти АБН: Ярослав Стецько (1946–1986) та його дружина Ярослава Стецько (1986–2003).

Друкований орган «АБН Кореспонденс» («ABN Correspondence») виходив від 1949 німецькою, англійською і неперіодично французькою мовами. 1967 АБН став співзасновником Всесвітньої антикомуністичної ліги. 

АНТИБІЛЬШОВИ́ЦЬКИЙ БЛОК НАРО́ДІВ (АБН) – координаційний центр організацій поневолених народів СРСР та сателітних країн. Засн. з ініціативи ОУН 21–22 листопада 1943 на таємній конференції у житомир. лісах за участю делегатів 12-ти нерос. народів, де була сформульована платформа спільної рев. боротьби проти рос. імперіалізму. Метою діяльності АБН було розчленування СРСР на нац. держави. Блок мав згуртовувати народи під гаслами: «Свобода народам! Свобода людині!». Після реорганізації 1946 зусилля АБН зосереджуються на залученні до його діяльності представників сх.-європ. еміграції. Від часу заснування та в різні періоди діяльності АБН його членами були такі орг-ції: Ком-т «Вільна Вірменія», Болгар. Нар. Фронт, Білорус. ЦР, Козац. Нар.-Визв. Рух, Хорват. Нар.-Визв. Рух, Чеський Рух за Свободу, Чеський Нар. Ком-т, Естон. Визв. Рух, Союз Естон. Борців за Свободу, Грузин. Нар. Орг-ція, Угор. Визв. Рух, Угор. Рух Міндсенті, Латв. Асоц. Боротьби проти комунізму, Литов. Рух Відродження, Словац. Ком-т Визволення, Ком-т Нар. Єдності Туркестану, Укр. Гетьман. Союз, ОУН під проводом С. Бандери. У 1970-х рр. до АБН приєдналися орг-ції «За свободу В’єтнаму» і «Вільна Куба». До АБН увійшло також кілька місцевих еміграц. орг-цій. У деяких країнах (США, Канада, Велика Британія) діють нац. орг-ції АБН і групи підтримки, напр., Амер. друзі АБН; в інших (Бельгія, Італія, Австралія, Арґентина тощо) орг-ція представлена філіями і групами. У Великій Британії і США створ. молодіжні секції АБН. Від 1946 АБН очолив Я. Стецько як голова його ЦК, переобраний 1954. ЦК складався з представників усіх народів (по одному). Крім ЦК, була створ. Рада Народів. Її Головами були В. Берзіньс, В. Каюм-Хан, Ф. Дюрчанський, Ф. Фаркаш де Кісбарнак, Р. Островський, ген. секр. – Н. Накашидзе і С. Покорни. Інформ.-пропагандист. роботу АБН проводив за допомогою період. і неперіод. видань різними мовами, зокрема двомісячника «ABN – Correspondence» (від 1950, спочатку англ., нім. і франц., пізніше лише англ. мовою; ред. С. Стецько) і «Resestencia y Liberacion» (Буенос-Айрес). З АБН співпрацює ж. «L’est Еuropéen» (Париж). 1994 засн. журнал АБН «Свобода народів» (Львів, Київ, Торонто, Нью-Йорк) укр. мовою. 1995–96 побачили світ 6 номерів. Шеф-ред. М. Базелюк. АБН влаштовував масові антибільшов. збори, демонстрації протесту, пресові конференції і міжнар. конгреси, надсилав різноманітні меморандуми до провідних політиків. АБН співпрацює зі Світ. Антикомуніст. Лігою і Європ. Радою Свободи. 20–21 листопада 1993 у Києві з нагоди 50-річчя Конференції поневол. народів відбувся Конгрес АБН. Делегати від України, Казахстану, Чечні, Азербайджану, Грузії, Вірменії, Литви, Білорусі, Татарстану, Таджикистану та ін. держав ствердили, що імперська, загарбниц. політика Москви загрожує людству, і тому нагальною потребою є формування єдиного протиімпер. фронту з центром в Україні. Після конференції у Києві нац. ком-ти АБН з’явилися в Азербайджані, Білорусі, Грузії, Казахстані, Таджикистані, Татарстані, Чечні, країнах Балтики. Осередки АБН – у багатьох місцях поселення українців у РФ. Координуючим центром їхньої діяльності став Укр. Ком-т АБН. Українці становлять найактивнішу групу в АБН, особливо ОУН(б) і орг-ції Укр. Визв. Фронту, вони і фінансують гол. чином його діяльність. Кер-во АБН знаходиться в Мюнхені. Від 1986 АБН очолює С. Стецько, Укр. Ком-т АБН – М. Базелюк (Київ). Після розвалу комуніст. системи діяльність АБН триває. Гол. завданням АБН в умовах незалеж. Укр. Держави і надалі залишається боротьба проти рос. імперіалізму та протидія спробам комуніст. реваншу в Україні.

Літ.: Позиції українського визвольного руху: Мат. з рідних земель до питань боротьби за укр. державу. Мюнхен, 1948; ОУН в світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929–1955 рр. [Б. м.], 1955; Антибольшевицький блок народів в світлі постанов Конференцій та інших матеріалів з діяльності 1941–1956 рр.: Зб. док. [Б. м.], 1956; Антибольшевицький блок народів в світлі постанов Конференцій та інших матеріалів з діяльності 1956– 1966 рр.: Зб. док. і ст. Т. 2. [Б. м.], 1979; Антибольшевицький блок народів: Зб. док. і ст. 1967–1970 рр. [Т. 3]. Лондон, 1981; Антибольшевицький блок народів: Зб. док. і ст. 1971–1975 рр. Т. 4. [Б. м.], 1982; Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Док. і мат.: В 3 т. Т. 3. [Б. м.], 1983; Стецько Я. Твори. Т. 1. Українська визвольна концепція. Мюнхен, 1987; В боротьбі за українську державу: Есеї, спогади, свідчення, літописання, документи 2-ї світової війни. Вінніпеґ, 1990; Косик В. Україна під час другої світової війни. 1938– 1945. К., 1992.