Бориславська «олов'яна монета» ХІХ ст. Борислав.

Бориславські «олов’яні монети» ХІХ ст. – замінники реальних грошей. 

Нафтова гарячка у Бориславі, яка охопила цей край у ХІХст., створювала широке поле для різноманітних зловживань. Велике скупчення робітників, котрі там і проживали - практично безвиїзно, робило їх безправними у руках пройдисвітів. Одним із прикладів визискування можна навести примусовий розрахунок за працю не реальними грошовими знаками, а їх замінниками.Письменник Стефан Ковалів (1848-1920рр.), який 40 років прожив у Бориславі,описує відомі йому випадки. У оповіданні«Ройтів шиб» (1890р.) наводить факт оплати підприємцем Мардохеєм Ройтом важкої ручної праці на копанні земного воску(озокериту) металевими «бляшками» з нанесеними цифрами 10 та 20, що означали номінал 10 і 20 крейцарів. За ці «гроші» робітники могли купити хліб та маслянку у його ж харчевні. У оповіданні «Дезертир»,написаному у 1891р., згадує про те, як касири деякого Нути Дуя виплачували робітникам частину заробітної платні олов’яними грошима, за які ті могли купити їжу у дружин цих же касирів, а також різноманітний крам у магазині їхнього господаря. До слова, у тодішній побутовій мові «оловом» називали свинець, а саме олово – «циною», тому згадані «олов’яні гроші» насправді були свинцевими.Про те, що подібні випадки були досить поширеними на бориславських промислах, свідчить також Іван Франко у статті«Промислові робітники в Східній Галичині їх плата в 1870р.».Сверлильна фірма «Мочари - Ліберман», власником якої був Йосип Ліберман,випустила власні мідні монети номіналом 5 і 10 крейцарів. Ці монети були виготовлені більш фахово, на них крім номіналу було нанесено назву місцевості, де вони мали обіг – «Борислав» (про ці замінники монет розповідається в газеті «Нафтовик Борислава» № 62 від 12.08.1992р.).При будівництві Дрогобицького будинку культури у 1954р. було знайдено ціле відро почорнілих від часу бориславських«бляшок». Деякі з них я мав можливість оглянути. На найбільшій «бляшці», діаметром 3.6 см та вагою 19.4 гр ,на одній стороні було зображення місцевого селянина - бойка,в капелюсі,а на звороті цифру "3",щоправда у виверненому вигляді.Напис на ній є,але зовсім не читається,нерозбірливо пробиваються латинські літери.Середня "монета",діаметром 3 см та вагою 18 гр.має на одній стороні цифру "2",а інша сторона - гладка.Найменша з них,діаметром 2.6 см та вагою 11.8 гр,з двостороннім зображенням - на одній цифра "2",на другій стилізоване зображення дерева.Матеріалом для їх виготовлення послужив свинець.Ці "монети" пан Петро Сов"як/с.Старе Село,Дрогобиччина/,опублікував у газеті "Нафтовик Борислава" №44 від 03.06.1997 р.Нажаль,редакція газети навела у статті фотографію лише однієї сторони цих грошовидних знаків,копією якої я хочу поділитися із читачами "Львівських нумізматичних записок". (Див.фото 1).Життя цих знаків мало своє продовження і після І Світової війни,але вже не у якості грошей.Тоді в моді серед верхнього одягу був довгий кафтан.Щоб його поли не розходились набік,в середину тканини вшивалися ці "олов"яні бляшки",а для цього на "бляшках" пробивали два отвори.А ось фото іншого бориславського монетовидного знаку номіналом "4",яким поділивс колекціонер Євген Бориславський.Вага знаку - 31.22 гр,діаметр - 3.8 см,- свинець.(Див.фото 2).

ж. "Львівські нумізматичні записки" №10, 2013р.