Гравюра Титаренко А.О. "Андріївська церква" 1982 - підпис автора. Офорт 23*20

Титаренко Анатолій Олексійович Андріївська церква 1982 р.

Гравюра розміром 25*30 в рамі 30*35

Сам естамп 23*20.

Автор.

     Народився Анатолій Олексійович 8 серпня 1932 р. в с. Іллінці на Вінничині.
Роки його отроцтва і юності пройшли поряд  з Уманською Софіївкою, яка прилучила його до  мистецтва.
В 1953 р. він залишає навчання в Уманському сільськогосподарському інституті і їде до Києва «вчитись на художника».
     В 1956 р. успішно закінчує Київське училище прикладного мистецтва (викладачі  П. Скрябін,  Г. Журман, Н.Ган, А.Казанцев,  Б. Лобановський). Згодом (1956-1959) продовжує навчання у вечірньому відділенні Московського поліграфічного інституту на факультеті графічного оформлення друкованої продукції ( пізніше Львівський поліграфічний інститут ім. І. Федорова).

Із вдячністю згадує викладачів Л.Сак, М.Богомольного, М.Срібного. Одночасно працює на Київській кіностудії науково-популярних фільмів ім. Горького (1956-1957), куди одержав направлення після закінчення училища. З 1956 р. почав працювати позаштатним  художником у видавництві «Радянська школа». З квітня 1957р. працює   реставратором у Республіканських реставраційних майстернях, де бере участь у реставрації Троїцької надбрамної церкви Печерської Лаври (1957), Іллінської церкви (1958), Кирилівської церкви (купол, 1958).
      З 1959 р. – він художник-ілюстратор книжкової продукції  у різних видавництвах. На запрошення М. Бажана створює численні ілюстрації для «Української радянської енциклопедії»  до статей    від «А» до «Я» (1959-1970). У видавництвах «Радянська школа» (1956-1970) та «Вища школа» (1972-1976) виконує художнє оформлення підручників.

       З 1968 р. бере участь у художніх виставках акварелями, офортами, рисунками. Результатом творчих поїздок та відряджень до Криму (1967), Середньої Азії (1971), Умані (1969, 1973), Прип’яті (1974) стали великі акварельні цикли «Моя Софіївка» (1973), «Середня Азія» (1971), офортні серії «Хіва-Бухара-Самарканд» (1972), «Будівництво ЧАЕС» (1974), «Київ» (1977-1982).

      У 1976 р. Анатолій Титаренко вступає до Спілки художників СРСР. Він досконало оволодів технікою офорта. Тонким штрихом він досягає м’яких тональних градацій, прозорості і сонценосності простору. Достатньо пригадати «Седнівський мотив», «Льодохід на Дніпрі» 1977 р., «Місяць травень». Сповнені поезії офорти «Спогади про море», «Сухі квіти», «Після дощу». Строгими лініями,чіткими ритмами відзначаються архітектурні мотиви – «Видубецький монастир», «Андріївська церква» та ін. Високу майстерність в техніці акварелі бачимо у творах «Бузок», «Седнівська липа», «Весняний день», «Моя Софіївка», «Яблуневий цвіт» (1970-і – 80-і роки). В рисунку олівцем виявилась властива художнику впевнена вивіреність лінії, невимушеність у побудові композиції, злагодженість ритмів, вміння передати найтонші нюанси. Тому образи, створені митцем, високохудожні й переконливі.

     Його активна творча діяльність віддзеркалилась  у багатьох не лише всесоюзних та всеукраїнських, але й у зарубіжних художніх виставках.

Зокрема в 1982 р. його 3 офорти із серії «Київ» експонувалися в Парижі, в приміщенні ЮНЕСКО на художній виставці з нагоди 1500-річчя від дня заснування Києва.

     Твори Анатолія Титаренка зберігаються в музеях Москви, Києва, Львова, Донецька, Харкова, Маріуполя, Феодосії, а також у приватних колекціях України, Росії, США, Мексики, Угорщини, Швеції, Німеччини.

Підпис автора на роботі. (Олівець).

*Перед покупкою запитайте наявність, лот можуть придбати через інші додатки.

Цікавлять зустрічні пропозиції щодо торгівлі.