Каталог
МАТРОС ПЕТРО КІШКА
- Місцезнаходження лоту: Тернопільська, ТЕРНОПІЛЬ
Ціна
148 грн. ЛОТ ПРОДАНО 01.03.2017 22:35
зареєстрований: 26.10.2016 21:21
остання активність: 13.02.2022 19:48
-
Найкращі рекомендації!!!
-
Сделка прошла успешно. Рекомендую!
-
Відмінний продавець. Рекомендую до співпраці!
-
Відмінний продавець. Рекомендую до співпраці!
-
Відмінний продавець. Рекомендую до співпраці!
-
Відмінний продавець. Рекомендую до співпраці!
-
Відмінний продавець. Рекомендую до співпраці!
-
Відмінний продавець. Рекомендую до співпраці!
-
Сделка прошла успешно. Рекомендую!
-
Угода пройшла успішно. Рекомендую!
ЖЕТОН НАЦБАНКУ присв"ячений
АДМІРАЛУ ПАВЛУ
НАХІМОВУ І МАТРОСУ ПЕТРУ КІШЦІ
ІЗ СЕРІЇ ВИДАТНІ
УРАЇНЦІ
ТИРАЖ 2000
Павло́ Степа́нович Нахі́мов (рос. Па́вел Степа́нович Нахи́мов, 23 червня (5 липня) 1802, с. Городок, Смоленська губернія — 30 червня (12 липня) 1855, Севастополь) — російський флотоводець, адмірал (1855), переможець у Синопській битві, один із організаторів та керівників оборони Севастополя у 1854—1855 рр., герой Кримської війни. Зміст 1 Походження та родинні зв'язки 2 Навчання та початок службової кар'єри 3 Наваринська битва 4 Служба на Чорноморському флоті 5 Синопська битва 6 Оборона Севастополя 7 Поранення і смерть 8 Доля поховання 9 Нагороди 10 Вшанування пам'яті 11 Цитати 12 Посилання 13 Джерела та література 13.1 Література 14 Примітки 15 Див. також Походження та родинні зв'язки Чоловіча лінія родоводу Павла Нахімова Народився 23 червня (5 липня) 1802 р. у с. Городок Смоленської губернії. Був сьомим з 8 дітей небагатого поміщика, секунд-майора Степана Михайловича Нахімова та Федосії Іванівни Нахімової (у дівоцтві Козловська). За однією з версій родина Нахімових походить від українського роду Нахимовських, засновник якого був з найближчого оточення гетьмана Івана Мазепи. З часів російсько-турецької війни за Північне Причорномор'я в документах фігурує прізвище підпоручика Охтирського полку Тимофія Нахімова. Цілком імовірно, що так було змінене родинне прізвище нащадками Федора Нахімовського, які перейшли на російську службу. Син Тимофія Нахімова — козацький старшина зі Слобожанщини Мануйло (Еммануїл) Нахімов брав участь у бойових діях проти Османської імперії на стороні Російської імперії, а за хоробрість і мужність отримав від Катерини Другої російське дворянство і землі в Харківській і Смоленській губерніях. Про Тимофія Нахімова в документах значиться, що він був «з малоросіян». Так само і Мануйло Нахімов, і його син Степан, і син Степана, який народився в смоленському маєтку Нахімових, Павло Нахімов — адмірал, герой Кримської війни. У 1915 р. В. Л. Модзалевский вивів версію щодо походження слобожанських Нахімових (прямими нащадками яких є Нахімови, що оселилися на Смоленщині) від Андрія Нахименка, який жив у Полтаві у 2-й пол. XVII ст.[1] Крім П. С. Нахімова його батьки мали ще чотирьох синів. Усі брати Нахімови були професійними моряками. Один з них — Платон Степанович Нахімов — капітан ІІ рангу, доглядач Шереметьєвської лікарні у Москві.[2]
Не слід плутати з Самійло Кішка. Пам'ятник матросу Кішці в Севастополі Кішка Петро Маркович (1828, с. Ометинці, Гайсинський повіт, Подільська губернія, нині Немирівський район, Вінницька область — 1 лютого 1882, Ометинці) — легендарний матрос, учасник Кримської війни. Зміст 1 Життєпис 2 Вшанування пам'яті 3 Див. також 4 Примітки 5 Джерела та література 5.1 Література 6 Посилання Життєпис Народився в родині українського селянина-кріпака. 16 травня 1849 власник села і тамтешніх кріпаків Казимір Яловицький, який мешкав головним чином у Петербурзі й Варшаві, запідозривши Петра Кішку в зв'язках з учасниками селянського повстання на Поділлі, віддав його в рекрути. 20 серпня (1 вересня) того ж року Петро Кішка прибув до Севастополя. Тут його було зараховано матросом до 30-го флотського екіпажу. Спочатку він плавав на різних військових кораблях, а коли 1854 року під час Кримської війни почалась облога Севастополя, Кішка був призначений на батарею капітан-лейтенанта Перекомського, де служив Шевченко Ігнатій Володимирович. Батарея була розташована між 3-м і 4-м бастіонами — між Бамборською висотою і Бульварною гіркою в кінці Південної бухти, що в районі нинішнього залізничного вокзалу. Брав участь у вісімнадцяти вилазках в тил ворога і часто діяв сам — майже щоночі ходив у секрети і повертався з полоненими і важливими відомостями про ворога. Про нього в Севастополі казали, що це той Кішка, що ночами ловив французьких та англійських мишей. Він двічі був поранений, підвищений в чині до квартирмейстера, нагороджений знаком відзнаки військового ордена св. Георгія 4-го ступеня, а також двома медалями — срібною за захист Севастополя і бронзовою в пам'ять про Кримську війну. Повернувшись до рідного села, матері в живих вже не застав. Землі родина не мала, і Петро став чумакувати. Кілька разів їздив по сіль та рибу до Одеси, Миколаєва, Херсона, працював у лісництві. 1863 року його знову взяли на службу — на Балтійський флот. У Петербурзі Кішка зустрів одного з чільних учасників оборони Севастополя генерал-лейтенанта Степана Олександровича Хрульова. Він розповів генералу, що ще двічі був представлений до нагороди в Севастополі, але подання десь «загубились». Хрульов написав від себе по інстанції, і в грудні 1863 року Кішка отримав золотий Георгіївський хрест 2-го ступеня. Він прослужив ще чотири роки. Повернувшись знову додому, одружився і останні роки свого життя провів у рідному селі, отримуючи невелику пенсію. Помер і був похований на батьківщині. Місце поховання невідоме. Вшанування пам'яті Образ матроса Кішки виведений практично у всіх художніх творах, що оповідають про Кримську війну. Йому встановлений пам'ятник у Севастополі. Вшанували його і земляки — в селі Ометинці (тоді Ситковецького району) 15 серпня 1955 відбулося урочисте відкриття пам'ятника. Ім'ям Петра Кішки названа вулиця біля підніжжя Малахового кургану, вулиця у Вінниці, У березні 2014 у рідному селі Петра Кішки Ометинцях якісь невідомі зайнялися «вандалізмом» і просто вкрали погруддя героя.[1]Не слід плутати з Самійло Кішка. Пам'ятник матросу Кішці в Севастополі Кішка Петро Маркович (1828, с. Ометинці, Гайсинський повіт, Подільська губернія, нині Немирівський район, Вінницька область — 1 лютого 1882, Ометинці) — легендарний матрос, учасник Кримської війни. Зміст 1 Життєпис 2 Вшанування пам'яті 3 Див. також 4 Примітки 5 Джерела та література 5.1 Література 6 Посилання Життєпис Народився в родині українського селянина-кріпака. 16 травня 1849 власник села і тамтешніх кріпаків Казимір Яловицький, який мешкав головним чином у Петербурзі й Варшаві, запідозривши Петра Кішку в зв'язках з учасниками селянського повстання на Поділлі, віддав його в рекрути. 20 серпня (1 вересня) того ж року Петро Кішка прибув до Севастополя. Тут його було зараховано матросом до 30-го флотського екіпажу. Спочатку він плавав на різних військових кораблях, а коли 1854 року під час Кримської війни почалась облога Севастополя, Кішка був призначений на батарею капітан-лейтенанта Перекомського, де служив Шевченко Ігнатій Володимирович. Батарея була розташована між 3-м і 4-м бастіонами — між Бамборською висотою і Бульварною гіркою в кінці Південної бухти, що в районі нинішнього залізничного вокзалу. Брав участь у вісімнадцяти вилазках в тил ворога і часто діяв сам — майже щоночі ходив у секрети і повертався з полоненими і важливими відомостями про ворога. Про нього в Севастополі казали, що це той Кішка, що ночами ловив французьких та англійських мишей. Він двічі був поранений, підвищений в чині до квартирмейстера, нагороджений знаком відзнаки військового ордена св. Георгія 4-го ступеня, а також двома медалями — срібною за захист Севастополя і бронзовою в пам'ять про Кримську війну. Повернувшись до рідного села, матері в живих вже не застав. Землі родина не мала, і Петро став чумакувати. Кілька разів їздив по сіль та рибу до Одеси, Миколаєва, Херсона, працював у лісництві. 1863 року його знову взяли на службу — на Балтійський флот. У Петербурзі Кішка зустрів одного з чільних учасників оборони Севастополя генерал-лейтенанта Степана Олександровича Хрульова. Він розповів генералу, що ще двічі був представлений до нагороди в Севастополі, але подання десь «загубились». Хрульов написав від себе по інстанції, і в грудні 1863 року Кішка отримав золотий Георгіївський хрест 2-го ступеня. Він прослужив ще чотири роки. Повернувшись знову додому, одружився і останні роки свого життя провів у рідному селі, отримуючи невелику пенсію. Помер і був похований на батьківщині. Місце поховання невідоме. Вшанування пам'яті Образ матроса Кішки виведений практично у всіх художніх творах, що оповідають про Кримську війну. Йому встановлений пам'ятник у Севастополі. Вшанували його і земляки — в селі Ометинці (тоді Ситковецького району) 15 серпня 1955 відбулося урочисте відкриття пам'ятника. Ім'ям Петра Кішки названа вулиця біля підніжжя Малахового кургану, вулиця у Вінниці, У березні 2014 у рідному селі Петра Кішки Ометинцях якісь невідомі зайнялися «вандалізмом» і просто вкрали погруддя героя.[1]
ДОСТАВКА ЗА РАХУНОК ПОКУПЦЯ
ПОКУПЕЦЬ ПЕРШИМ ВИХОДИТЬ НА ЗВ"ЯЗОК
ЦІНА ЗА ОДНУ ШТУКУ
ЗАДАВАЙТЕ ЗАПИТАННЯ ПЕРЕД ТИМ
ЯК РОБИТИ СТАВКУ !!!!!!!!!!!!!!!!
УВАЖНО ЧИТАЙТЕ ОПИС ЛОТУ .!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
ВИБІР СПОСОБУ ДОСТАВКИ НЕ ДАЄ ЗМОГИ
ОТРИМАТИ ЛОТ.!!!!!!!!!!!!!!!!
Лоти відправляються після підтвердження проплати.!!!!!!!!!!!!!!
Всього доброго , гарних покупок.
ДИВІТЬСЯ ІНШІ МОЇ ЛОТИ
Тип угоди:
Передоплата
Способи оплати:
Стандартний банківський переказ
Доставка:
Нова Пошта по місту: 1 грн. по країні: 1 грн.
Коментар: ЗГІДНО ТАРИФІВ
Укрпошта по місту: 1 грн. по країні: 1 грн.
Коментар: ЗГІДНО ТАРИФІВ
Поштова посилка по місту: 1 грн. по країні: 1 грн.
Коментар: ЗГІДНО ТАРИФІВ
