Мала книжка — рукописна збірка поезій Тараса Шевченка періоду
1846-1850 років Збірка авторської назви не має. У
шевченкознавстві одержала умовну назву «Мала книжка» (на відміну
від пізнішого альбому Шевченка — «Більшої книжки»). Збірка
складається з 27 оправлених разом саморобних зшиточків мініатюрного
формату, утворених із згорнутих увосьмеро аркушів звичайного
канцелярського паперу (А-4) різної якості. До зшиточків Шевченко
наприкінці 1849 — на початку 1850 начисто переписав тексти з
попередніх чорнових автографів та «Захалявних книжечок», які потім,
очевидно, знищив, або вони загубилися.Твори переписано старанно,
дуже дрібно і густо.На кожній сторінці текст обведено
рамкою.Шевченко нумерував зшиточки й записані до них твори в межах
року: окремо за 1847, 1848, 1849 і 1850.Твори 1846 і першої
половини 1847: «Лілея», «Русалка», «Відьма», «В казематі», що їх
Шевченко провіз на заслання, він об'єднав з «невольничими»
творами[1] 1847-го року.За 1846 і 1847 набралось 10 пронумерованих
зшиточків (22 твори), за 1848 — також десять (60 творів), за 1849 —
чотири (19 творів), за перші чотири місяці 1850 (до другого арешту
поета) — три (тринадцять творів).На початку першого зшиточка
кожного року вміщено вірші, що мають характер вступу до написаного
за рік: 1847 — «Думи мої, думи мої, ви мої єдині», 1848 — «А нумо
знову віршувать», 1849 — «Неначе степом чумаки», 1850 — «Лічу в
неволі дні і ночі».Під час обшуку й арешту 23 квітня 1850 року в
Оренбурзі, зшиточки в Шевченка не виявили .Попереджений про обшук,
поет устиг передати їх К. Гернові. Пізніше К. Герн повернув ці
зшиточки Шевченкові на нове місце заслання — до Новопетровського
укріплення. Перед цим К. Герн звів їх до купи й оправив у «простой
дегтярний товар»[2].Через недогляд в оправленій книжечці порядок
книжечок був порушений: після другого зшиточка 1848 року поставлено
третій зшиточок 1850 року, за ним — четвертий зшиточок 1849, а
кілька зшиточків 1848 — серед творів 1849 і 1850 року.Цю помилку
закріплено суцільною посторінковою авторською пагінацією
оправленого рукопису (434 сторінки).Мала книжка (фототипічне
видання 1963 року): приклад сторінки з виправленнямиТексти «Малої
книжки» спочатку являли собою чистове зведення «невольничої поезії»
Шевченка (з включенням до неї кількох творів 1846 — першої половини
1847 року), але згодом Шевченко вніс у рукопис виправлення і зміни,
які перетворили білові автографи на чорнові.Творчо-редакційну
правку в «Малій книжці» Шевченко почав ще в Новопетровському
укріпленні. Він дописував слова, спершу позначені скорочено або
крапками; частину творів закреслив[3], деяким проставив
заголовки[4] і посвяти[5] Редакційно-творчу роботу над текстом
«Малої книжки» Шевченко потім продовжив, повертаючись із заслання,
в Нижньому Новгороді, Москві та Петербурзі. Виправлення зроблено в
багатьох творах. Більшість творів у виправлених редакціях Шевченко
переписав з «Малої книжки» до «Більшої книжки». Після смерті
Шевченка «Мала книжка» деякий час зберігалася у М. Лазаревського,
який дав оправити її в нову шеврову оправу, позолотити обріз, на
корінці книжки вибив свої ініціали «М. Л.».Такий вигляд «Мала
книжка» має і тепер. Тексти збірки використано в публікації творів
Шевченка в журналі «Основа», переважну більшість їх уперше
опубліковано в «Кобзарі», виданому 1867 року, окремі — в празькому
виданні «Кобзаря» 1876 року. «Мала книжка» як джерело тексту — один
з найважливіших рукописів Шевченка, за яким друкують його твори, не
переписані до «Більшої книжки». А84 Шевченко Тарас
Видавництво Академії наук Української РСР 1963 Твердый 60х92/64
63x98 мм (миниатюрный формат) Страниц: 444 Сохранность: Хорошая