Другий Міжнародний конгрес україністів. Львів, 22-28 серпня 1993. Доповідіі повідомлення. Львів 199

Другий Міжнародний конгрес україністів.
Львів, 22-28 серпня 1993.
Доповідіі повідомлення.
Львів 1993-335 с.
Мягка.200х140мм.
Короткий виклад доповідей і повідомлень, присвячених історії української філософії, проблемам сковородознавства, культорології, аналізу творчого доробку П.Юркевича, а також питанням національної ідентифікації філософської творчості, духовної сутності філософського мислення, місця і ролі національної ідеї в українській духовній культурі

2-й Міжнар. конгрес україністів відбувся з 22 по 28 серпня 1993 у Львові. Проведено 4 пленарні засідання, 113 тематичних засідань, 12 круглих столів. Взяло участь 650 вчених з 23 країн (у т. ч. з України – 430, із США – 50, Польщі – 42, Канади – 31, Росії – 26, Німеччини – 23, Австрії – 14). Коло учасників розширилося за рахунок представників наук. осередків Бельгії, Білорусі, Китаю, Ізраїлю, Франції, Швейцарії, Японії та ін. держав. Готуючи програму конгресу, оргкомітет відмовився від проведення надто широких загальногалузевих секцій, натомість зосередив увагу на організації тематичних засідань і круглих столів, що відбувалися одночасно. За три з половиною дні проведено 113 тематичних засідань, 12 круглих столів, заслухано 470 доповідей та повідомлень. Вперше в такому широкому масштабі був продемонстрований плюралізм поглядів з актуальних питань історії, к-ри й політики України. З доповідями виступили Г.Грабович – "Інтелектуальний контекст українознавства", Я.Ісаєвич – "Українознавчі студії в тоталітарному і посттоталітарному суспільстві", Л.Костенко – "Чорнобиль в дозах історичної свідомості", Р.Шпорлюк (США) – "Періодизація української історії 19 ст.", Ї.Марван (Чехія) – "Українська мова в контексті завдань духовної екології". Однією з центральних була дискусія навколо континуїтету істор. та історико-культ. процесу в Україні. Н.Яковенко підкреслила роль князівських родин як носіїв континуїтету реалій між Київською Руссю і козац. Україною. С.Леп'явко обґрунтував погляд на спадкоємність між служебним боярством (див. Бояри) Великого князівства Литовського і козацтвом. О.Толочко наголосив на тому, що київ. книжники 17 ст. знали про княжу добу переважно з польс. хронік, зокрема, концепція "Галич – другий Київ" у "Кройніці" Феодосія (Софоновича) була запозичена з хроніки М.Стрийковського, який у цьому питанні повторював погляд галицько-волин. літописця. Розглядалися також вузлові питання історії 19–20 ст. Д.Бовуа (Франція) виклав зміст своїх монографій із проблем соціальної і культ. історії Правобережної України 19 – поч. 20 ст. А.Каппелер (ФРН) висвітлив механізм політизації укр. національно-культ. руху в Галичині. Міжнар. контекстові україністики, взаємозв'язкам і діалогові культур було присвячено кілька засідань з різних наук. напрямів. Серед доповідачів були В'ячеслав Рагойша (Білорусь) – "Білорусько-українські зв'язки", Всеволод Рагойша (Білорусь) – "Кафедра білоруської літератури Білоруського державного університету як осередок українознавства в Білорусі", П.Бест (США) – "Лемки в Польщі", Я.Мокляк (Польща) – "Національна політика Польщі щодо Лемківщини", Ф.Сисин (Канада) – "Релігійний фактор у повстанні Б.Хмельницького", Дж.Дінґлі (Велика Британія) – "Найчільніші проблеми англомовної Шевченкіани", Ф.Ґольчевський (ФРН) – "ОУН у контексті політичних рухів своєї доби". Успішно була проведена в рамках конгресу конференція в м. Галич з питань історії і культ. спадщини Галицько-Волинського князівства. Учасники мали змогу ознайомитися з істор. пам'ятками княжої столиці, довідатися про підсумки археол. досліджень. Президентом МАУ обрано Я.Ісаєвича, віце-президентами – В.Жидліцького (Чехія), О.Мишанича (Україна), В.Московича (Ізраїль), Б.Осадчука (ФРН), Л.Рудницького (США).

Стан добрий.